«Війна — Український Рахунок» — український документальний фільм режисера Сергія Буковського про події Другої Світової війни, знятий у 2002 році на «Студії 1+1».
Складається з дев'яти серій, кожна з яких має свою проблемно-тематичну визначеність.
«Хто раніше мовчав — надто драматично думали й згадували вони війну, надто не вписувалися їхні версії в історичний офіціоз, а без них рахунок неповний...»
Фільм охоплює період від 1947 року, коли рейдові загони УПА з боями проривались за кордон, і до осени 1959-го, коли у Мюнхені від руки аґента КДБ загинув Степан Бандера. Вигнанці й біженці навіть у важких умовах еміґрантського життя об'єднувалися, вели просвітницьку, релігійну, громадську й політичну роботу.
1942 рік, Україна. Триває Друга світова. У німецькому полоні зустрічаються два вороги: один, із Червоної армії, а другий з лав УПА. Обоє бачать свій шлях правдивим, бо «обоє за Україну воюють». Та згодом стає зрозуміло де справді цінують свободу, де справді воюють за Україну, де справді є друзі, які одне за одних не пошкодують життя, щоб звільнити з полону.
А з того як закінчились їхні життя теж можна висновок зробити.
«Війна без переможців» — документальний фільм, зроблений телеканалом «Інтер», який складається із п'яти 30-хвилинних серій та є спробою цілісно охопити події на українських землях від вересня 1939-го до кінця 1940-х років.
Головною темою є діяльність українського самостійницького підпілля на підставі спогадів свідків та учасників подій: воїнів і командирів УПА, солдатів вермахту, червоних партизанів та НКВД.
«Собор на крові» — український документальний фільм, науково-публіцистичне історичне дослідження українського національно-визвольного руху з використанням маловідомих фактологічних матеріалів і унікальних документальних кадрів, викладених у формі захоплюючої, майже детективної інтриги. Створено під патронатом Українського інституту національної пам'яті. Пісня невідомого автора «Буде нам з тобою що згадати» в обробці та виконанні Тараса Чубая — українського рок-співака, композитора, лідера гурту «Плач Єремії» (керівник, автор музики й текстів, вокаліст, музикант).
Захистити свій народ намагалась Українська повстанська армія — регулярне військове формування. Головною метою УПА було здобуття незалежності України будь-якою ціною. Навіть власної погибелі.
Сюжет фільму:
Большевики прагнуть встановити свої порядки на знову окупованих ними землях Західної України. Розпочинаються арешти, розстріли, катування. УПА ставить спротив їхній політиці.
Заручником цієї війни «без правил» стає цивільне населення, а в першу чергу — родичі повстанців. Окупанти та їхні посібники жорстоко трактують українську людність, та боротьба триває. Роздратовані большевики починають виселення на Сибір. УПА намагається запобігти цій акції, але сили нерівні… Повстанці можуть лише помститися й покарати катів.
Документальний фільм, знятий Георгієм Гонгадзе у 1993 році.
Цю стрічку він присвятив українцям, членам УНА-УНСО, які загинули у Грузії під час грузинсько-російської війни.
Георгій Гонгадзе:«У цьому фільмі я не претендую на абсолютну об'єктивність і зняв його на знак вдячності тим людям, які пролили кров за свободу і незалежність моєї Держави…»
Влітку 1995 року помер Святіший Патріарх Української Православної Церкви Володимир (існує версія що його було отруєно агентами спецслужб), який мав шанси об'єднати українську Церкву.
На догоду Москві тодішня влада заборонила поховати Патріарха Володимира на території Святої Софії.
Похоронна процесія на чолі з бійцями УНСО кілька разів проривала очеплення міліції. Труну вдалось донести до Софіївського Майдану, проте ворота Храму були зачинені зсередини спецпідрозділом «Беркут». Патріарха стали ховати біля входу до Святої Софії, де і досі розташована його могила. Під час опускання труни в могилу, «Беркут» атакував багатотисячну похоронну процесію. Дві людини були вбиті працівниками міліції…